ХХІ століття, початок ІІІ тисячоліття від Різдва Христова.
Довгий шлях пройшло людство в своєї еволюції від первісного стану, варварства
до цивілізованого, культурного суспільства. Згідно з
теорією прогресу розвитку людства, інтелектуальний рівень людства і,
відповідно, рівень його культури і цивілізації постійно зростає все вище і
вище. Все вище і вище... Але чи так це насправді?
Так, сьогодні рівень
техніки неймовірно високий, чого тільки вартий Інтернет, за допомогою якого
відбувається інформаційне з’єднання усього людства. Здається, у сучасному
інформаційному суспільстві людина досягла найвищих висот інтелекту. Рівень
інформування людей вищий за всі попередні епохи. Чи означає це, що і рівень їхнього інтелекту
такий же високий? Ні. Як казав
давньогрецький філософ Геракліт: "Багатознання розуму не навчає”. Більш того,
сучасне багатознання не допомагає, а шкодить людині, бо "садить” її у клітку
зовні заданих стереотипів, перетворюючи на маріонетку, якою керують владні
структури. Ці структури можуть бути і в царині політики, і в царині мистецтва,
і в царині науки і техніки, але усіма ними керує Великий Інквізитор. Сьогодні
роль Великого Інквізитора у західному суспільстві виконують Сполучені Штати
Америки, які "формують” людство так, як їм вигідно [4, 5].
А як вигідно США і іншим
владним структурам формувати людей? Так, щоб ними було легко маніпулювати. А
ким легко маніпулювати? Тими, хто не тільки не має свого "життєвого світу”,
свого "Я”, а й не бажає їх мати, очікуючи сильного і розумного лідера (чи
Великого Інквізитора?), пастиря, який поведе їх, як стадо, вперед (?) і візьме
на себе відповідальність за їхні невеличкі гріхи.
Так з’являється "людина-маса” (Ортега-і-Гассет) з "бараноїдною
свідомістю” (К. Гаджієв), яка не тільки не прагне до інтелектуального,
культурного зростання, до свободної самореалізації, а, навпаки, боїться цього.
Чудово показаний феномен страху свободи, як страху відповідати за свій власний
вибір, Е. Фромом в його дослідженні "Утеча від свободи” [14].
Справжня культура завжди
пов’язана з культом, з
самотрансценденцією людини, з наявністю в людині почуття Транстцендентного,
Сакрального. Справжня культ-ура (ур – світло, тобто "культ Світла”) духовно
збагачує людину як у статусі творця культури, так і в статусі реципієнта,
"мешканця” (тобто того, хто мешкає всередині) культури. Справжня культура – це
творіння особистості і творець особистості.
Але чи потрібні
особистості Великому Інквізитору? Звичайно ні. Це чудово показали Ф.
Достоєвський у романі "Брати Карамазови” і В. Розанов у статті "Легенда про
Великого Інквізитора Ф.М. Достоєвського”. І Великий Інквізитор з "великої
любові” до народу, бажаючи зробити всіх
щасливими, перетворює їх на масу, охлос (охлос – юрба, маса) [5]
(зверніть увагу: більшість дебілів завжди щасливо посміхаються). Настає
"століття юрби " (С. Московічі).
А щоб цей охлос не
сумував через нерозуміння високої, аристократичної культури (справжня культура
завжди аристократична за своїм характером, на що звертають увагу М. Бердяєв, К.
Гаджієв, В. Міронов [1, 2, 3, 5, 8]) Великий Інквізитор подарував йому "іграшку” – мас-культуру,
поп-культуру, коротше, по-сучасному, "попсу”. Для творіння і сприйняття цієї
культури не потрібно високих і глибоких духовних, душевних, інтелектуальних
знань і здібностей, бо вона впливає перш за все не на розум і душу, а на тіло,
виконуючи роль допінгу. Музика голосніше і швидше – тіло збуджується – людина
стає "веселенькою”. Людина отримує задоволення, вона задоволена, але чи отримує
ця людина радість?
А що таке радість? Це перш за все стан душі. А
якщо душа покрита панциром? Тоді людина втрачає уявлення про радість, ототожнює
її з задоволенням. Поїла, випила – задоволена! Одягнулася модно (як усі!) –
задоволена! Має багато грошей, має можливість купувати що забажає – задоволена!
Тощо. Так на зміну радості приходить задоволення, на зміну творчості –
споживання, на зміну глибокого почуття кохання задоволення від "заняття
коханням”.
Духовність втрачається,
тілесність абсолютизується. Але особливість людської тілесності, на відміну від
тваринної, полягає у наявності в неї духовного і душевного начал [6]. І коли ці
начала руйнуються, людина поступово перетворюється на істоту, гіршу за тварину,
бо природна поведінка тварин і їхнє світоставлення набагато "моральніші” за
неприродно-тваринну поведінку таких людей. Звідси і садо-мазохізм
(фізіологічний і моральний), і некрофілія (статеві стосунки чоловіка і жінки,
які не мають один до одного почуттів кохання, закоханості, пристрасті є, на мій
погляд, виявом некрофілії), і втрата головних інстинктів: продовження і
зберігання роду. Прикладом останнього є катастрофічне зростання суїциду через
втрату сенсу життя, абортів ("абортний геноцид” (Е.Фей) [13]), синглізації (від
англ. single – поодинокий, окремий),
коли Людина-Однак сприймається як культурна норма. Так, у серіалі "Секс і
місто” одна з героїнь, Керрі Бредшоу, говорить: "Напевно, в мене відсутній ген
шлюбу. Невже всі жінки повинні прагнути вийти заміж та народити купу діточок?!”
[7, 15].
Кінець кінцем процес
"охлоізації”, "отваринювання” людей призводить до великого парадоксу: на
верхівці цивілізації людина перетворюється на варвара, відбувається масова
варваризація населення. Виникає феномен "неоварваризації”, проявами якої є:
аномія (відсутність, руйнування традиційних норм або їх розпогодження) [11] ,
яка веде до анархії; детабуїзація; повертання до стадного стану на
цивілізаційному рівні; десублімація, яка проявляється у виведенні на поверхню
сублімованих в підсвідомості людини асоціальних, агресивних, деструктивних,
садо-мазохистських і інших потягів, зокрема, знімання покривала Майї з таїнства
кохання [5]. Одним з проявів сучасного варварства є насилля. По відношенню до
людей це насилля проявляється, зокрема, у всесвітньому тероризмі, по відношенню
до природи – у ідеології панування над
природою, яке веде до її руйнування [9]. А сучасна мода на
татуаж і пірсінг, які поширені серед племен, що живуть на первісному рівні,
хіба не є проявом варварства? Вторгнення варварів в іпостасі "цивілізованого
варварства американського розливу” (К. Гаджиев) в культуру Заходу, зокрема,
нашу країну, поступово розповсюджується на Схід.
Специфічним для сучасної американської
експансії неоварварства є використання "soft power” ("м’яка міць”), важливою
частиною якої є всесвітнє розповсюдження американської мас-культури [12].
Американська мас-культура м’яко "входить” в підсвідомість
людини і остання непомітно для себе починає не тільки розмовляти
по-американські (а сучасні дослідження вчених-генетиків І. Белявського, П.
Горяєва та інш. показали, що слова, які являють собою хвильове (квантове) поле,
впливають на генетику тварин, рослин, людей. "Вторгаясь словом в генетику
человека, можно изменить его личность, руководить действиями, превращать людей,
целые народы в армии биороботов” [10, c. 237]), а й діяти і, навіть, мріяти
виходячи з еталонів цієї культури. Так формується поп-психологія.
Одним з проявів цього процесу є
"макдональдізація” культури: крайнє спрощення
і примітивізація потреб і їх
задоволеня. Найпопулярнішим видовищним жанром стає шоу, яке поступове входить в
життя. Життя теж стає шоу. Мас-культура вторгається в усі сфери людського
буття, усуває особистісне, інтимне, заборонене, спрощує свідомість перетворюючи
її на "кліпову свідомість” (В. Миронов). Характерною рисою "кліпової
свідомості” є перевага споглядання над міркуваннями, бо при сучасному обсязі
отриманої інформації і швидкості ритму життя в людині не залишається часу для
занурення у сенси отриманих знань, для читання серйозної літератури, вона
просто споживає цю інформацію. На зміну тексту (книзі) приходять аудіовізуальні
засоби, які легко за допомогою конкретних образів нав’язують людині певне
бачення інформації (тобто відбувається кодування людини) [9, 12].
"Вбивши” живого Бога,
втративши почуття сакрального, люди створили комп’ютерного
бога, зокрема, Інтернет, у тенетах якого с великим задоволенням мешкають
більшість сучасних людей. Все більше втрачається здатність до живого,
глибинного людського спілкування, яке заступилося комп’ютерним, Інтернетським,
поверховим інформуванням. На зміну товариствам прийшли тусовки, на зміну
спорідненості душ – "сукупності тіл”, гра у життя. Людину охоплює почуття
самотності у натовпі, що веде до ескейпізму – втечі від реальності у світ
фантазій та ілюзій, втечі з реального світу у віртуальний.
Так відбувається не
тільки "охлоізація”, перетворення особистості на "людину-масу”, варваризація
людей, а й поступове їх знищення: і духовне, і душевне, і фізичне. Відбувається
процес самознищення людства.
І все ж таки... Куди ми
йдемо? Що потрібно сучасній людині? Матеріальне чи духовне і душевне? Мати своє
особисте життя чи бути частиною великого шоу? Панамеріканізм, глобалізація чи
національна самобутність? Панраціоналізм, який поступово веде до втрати
здорового розуму чи культура серця і шанування мудрості?
Мені здається, що кожній людині іноді не
вистачає душевного людського тепла, яке не можуть замінити ні Інтернет, ні
тусовки. Кожна людина бажає щоб її любили в її "таковості” (такою, якою вона
є), а не скрізь еталони мас-культури і маски, які людина одягає через страх
бути незрозумілою, невизнаною іншими. Якщо я права, а багатолітній досвід
викладацької роботи дає мені підстави так вважати, то сподіваюся, що Світло
переможе Темряву, Добро переможе Зло, Істина переможе Хибне, духовне переможе
матеріальне і відбудеться справжнє відродження людського в людині. Мабуть наше
суспільство повинне перейти через тяжкі пологи, щоб навчиться радіти і бути
щасливим без допомоги Великого Інквізитора, який розп’яв людську свободу –
вищий дар Бога, що робить людину богоподібною.
Література:
|
